Рудольф Нурєєв, молода зірка Радянського Союзу оперної балетної компанії "Кіров", зазнав дефектів під час зупинки в Парижі. Потужний дефект був ударом по радянському престижу і породив міжнародний інтерес.
Нурєєв став зіркою російського балету в 1958 році, коли, трохи виповнившись 20 років, став одним із представлених солістів Кіровського оперного балету. Балетні трупи "Кірова" та "Великі" були двома коштовностями радянської культурної дипломатії, а їхні виступи заслужили всесвітнє визнання та повагу до мистецтва в СРСР. У червні 1961 року Кіровська компанія закінчила пробіг у Парижі. 16 червня, коли компанія готувалася до польоту додому, Нурєєв вирвався з групи і наполягав на тому, що він залишиться у Франції. За словами очевидців, інші члени трупи просили Нуреєва повернутися до них та повернутися до Радянського Союзу. Танцюрист відмовився і кинувся в обійми охоронців аеропорту, кричачи: «Захисти мене!» Силовики взяли Нуреєва під варту, після чого він попросив політичного притулку. Компанія "Кіров" стурбована втратою своєї зірки, а радянські охоронці надихалися на захист Нуреєва. Врешті-решт трупа полетіла назад до Росії без танцюриста.
Гуркітний дефект Нурєєва був подвійним ударом по Радянському Союзу. По-перше, це погіршило якість Кіровської компанії, яка помітно відзначилася молодим вундеркіджем у своїх виступах по всьому світу. По-друге, це сильно пошкодило радянську пропаганду, яка торкнулася політичної та мистецької свободи в Росії.
Нурєєв продовжив свою кар'єру після своєї відмови. Протягом наступних 30 років він танцював з англійським королівським балетом та американським театром балету. Він користувався великим попитом як танцюрист, так і балетмейстер, і навіть зняв кілька фільмів (включаючи катастрофічну чергу, як зірка німого кіно Рудольфа Валентино). У 1983 році він обійняв посаду режисера балету Паризької опери.У 1989 році він ненадовго повернувся до Радянського Союзу для виступу. Помер у Парижі в 1993 році.
